Previous Entry —>другу Next Entry
Як вчити китайську
shadow
dmytrish
0) Упоротись^W Зібрати весь свій інтелектуальний мазохізм; вивчення китайської мови дає результат повільно і мало, треба бути готовим, що і через немалий час віддачі буде в кілька разів менше, ніж від вивчення якої-небудь індоєвропейської; для переходу хоч на якийсь наступний рівень часто треба вибудовувати немаленький фундамент та терпляче відрощувати нові частини мозку; приготуватись до довгого процесу і бути готовим займатись цим в основному заради процесу. Класичний есей на тему: Why Chinese is so damn hard. З другого боку, те, наскільки вона дається нелегко і самим китайцям, трохи втішає.

Також слід бути готовим, що вивчення putonghua, 普通话, пекінського діалекту — це не вивчення усіх китайських мов. Також слід вибрати тип писемності, на якому хочеться зосередитись: simplified characters (简体字), які використовуються на материковому Китаї, або сингапурські/гонконгські/тайванські/часто спільні з японським Кандзі традиційні ієрогліфи (繁体字). Я схалявив і вибрав спрощені (починати краще із простішого), хоча для спілкування з китайськими діаспорами були б краще традиційні.

Також слід бути готовим, що замість «просто звучання» (по якому в європейських мовах хоч якось можна написати слово) є три практично незалежні атрибути: письмовий вигляд слова, тони його складів, фонетичне звучання, які треба зв’язувати в голові самостійно (подібно до того, як із англійською listening, reading, translating, speaking — це чотири досить незалежних вміння).

Треба бути готовим, що без постійної практики навіть добре знайомі ієрогліфи будуть постійно вилітати із голови або плутатись із схожими (壬/王/主, 请/ 青/ 请 ), в ієрогліфах будуть забуватись графеми (наприклад, у «газета», 报纸, я довго не міг запам’ятати ліву частинку першого ієрогліфа), начебто знайомі тони будуть плутатись і т.д. Але, думаю, це справедливо (можливо, не настільки сильно) для вивчення будь-якої мови.

1) Купити самовчитель китайської із аудіо: я купив якийсь український (зараз його під рукою немає, тому автора не скажу)[1], виклад буває послідовний, буває не дуже (вживати один і той самий ієрогліф спочатку в традиційній, потім у спрощеній формі без пояснення різниці і приміток — це просто жахливо). Крім того, в тому моєму самовчителі страшно грузили рідковживаними ієрогліфами типу «видовженої давньокитайської сокири» і подібного, можливо, для пояснення графем ієрогліфів, але після деякого часу я зрозумів, що краще фільтрувати слова та ієрогліфи, які можна часто вживати, а рідковживані залишати на пізніше, хоча в порядку мазохізму і входження в колію і варто було помалювати навіть те, що пізніше знабиться рідко.

Тобто перший етап — прочитати загальний опис китайської системи письма та фонетики, зробити в мозку (не?)порожню сторінку для заповнення пізніше.

Ще одна важлива річ: раніше китайські словники та пошук незнайомого ієрогліфа були непрохідним кошмаром, зараз з цим набагато легше: в Google Translate є аудіо-озвучка, є рукописний ввід малюванням ієрогліфа, є ввід по pinyin, латинській транслітерації. Також варто розібратись із комп’ютерними методами введення: для Linux я користуюсь ibus-pinyin, під Маком є чудові готові інструменти включно із розпізнаванням намальованого на тачпаді, про Віндоус нічого сказати не можу. В Android інструменти для рукописного вводу також відносно пристойні.

2) Фонетика. Спочатку різниця між j, q, c, x, z та між -ng, -n, між t/d, p/b здається нереально складною для вловлення, тут можна покладатись лише на те, що воно прийде із досвідом. Так само тони, схоже, їх сприйняття приходить із досвідом і звиканням до їх мелодики, в тому числі і залежно від сполучення тонів (спочатку варто повчитись розпізнавати тони в ізоляції від сусідніх, але це не принесе чіткого впізнавання, схоже, багато чого залежить саме від мелодики в реченні). Похвалитись хоч якимось сприйняттям на слух досі не можу, я цим займався менше, ніж письмом.

3) Хоча б тупим заучуваням навчитись впевнено малювати (і розпізнавати знайомі графеми, частини ієрогліфів) хоча б якусь кількість часто вживаних ієрогліфів і виробити знайому пісочницю, в якій можна гратись із основами китайської граматики (на щастя, граматика дуже проста, як у Ліспів). Тут мені добре допоміг ще один дешевий самовчитель китайської граматики[2].

Далі поки що не знаю, в планах почитати «Китайские сказки по методу Ильи Франка» (тобто сам цей метод там абсолютно безпорадний, але це хороший корпус завершених і немаленьких, але простих текстів).

Для поповнення словникового запасу допомогає вибрати якусь конкретну тематику і виробляти асоціації за один раз всередині невеликого кола речей (дні тижня, пори року, день/ніч, займенники, найпотрібніші дієслова типу 说话, «говорити», 知道, «знати», 喜欢 “like", «писати», «слухати», «газета»/«книжка», і т.д. Одним словом, у освоєнні слів краще бути креативним і придумувати напрямок самому, тому що в самовчителях часто впихують слова, які все одно не запам’ятаються.

Хочу на якісь курси також, живе спілкування може сильно допомогти (а може і ні, не знаю, чи я готовий).

А взагалі процесом я поки що задоволений і інопланетянське відчуття від того, як дивно і по-незвичному цементується в мозку китайська, дуже приємне.

P.S.
[1] — В. П. Чорнобай, О. С. Лосєв. Китайська мова (початковий курс) - К.: «Знання», 2008
[2] — А. П. Кошкин, Грамматика китайского языка с пояснениями и упражнениями/汉语语法简介和练习 — М.: АСТ, 2007

  • 1
Мой кофаундер (тоже изучающий китайский) научился пользоваться китайским Т9 в айфоне. Теперь может легко вводить неизвестные ему иероглифы.

Да, китайська мова виграє від електронних способів введення/пошуку значно сильніше, ніж західні.

Самі ці способи здаються складнішими, але після практикування мільйярдом людей, як відомо, навіть сервери Пентагону погоджуються, що їх пароль MaoZedong.

Сподіваюся, наступний пост буде про те, навіщо вчити китайську. :-)

0) чергова претензія на ексцентричність знудженого нерда;
1) для розширення свідомості і вивчення хоч одного логографічного письма; так само як розширення уявлень про фонетику;
2) китайців по світу багато, коли-небудь може і знадобитись :) ;
3) класична східна мова, яка справила величезний вплив на Східну Азію; справді інша цивілізація;
4) майбутня мова нашого східного сусіда :)

Пункти 0, 1, 3 — саморозвиток. Саморозвиток як морозиво — швидко набридає. ;-) Стосовно пунктів 2 і 4 я не певний. Китай — тоталітарна держава, і зіткнеться з тими самими проблемами, що й СРСР. Чуда не буде. Просто Росія сконає швидше.

із Росією я трохи іронізую.

В Китаї зараз виробляється велика частина електроніки, якою користується весь світ, мені б хотілось знати, що в тому казані вариться.

А щодо чуда не буде — Китай просто занадто великий і занадто своєрдіний, щоб напряму вважати його тоталітарною країною, хоч я згодний, що певні передумови тоталітарності у них зашиті прямо в культуру. Але все одно, цивілізація, яка у XIV столітті стояла на межі промислової революції — це цивілізація, як однозначно заслуговує на увагу, у неї є така-собі багато в чому альтернативна історія.

Про саморозвиток так, це моя слабкість, я його люблю, а переносити в якісь більш соціальні і суспільні рамки, які дають зобов’язання і відповідальність, у мене виходить не дуже.

А щодо чуда не буде — Китай просто занадто великий і занадто своєрдіний, щоб напряму вважати його тоталітарною країною, хоч я згодний, що певні передумови тоталітарності у них зашиті прямо в культуру.
Чули про The Great Firewall of China? Він блокує навіть Tor. Китай переплюнув Росію.

Росія теж думає, що у неї особливий шлях. У Китаю особлива китайська культура, у Росії особлива руська духовність. :-)

Я не особливо хочу захищати китайську культуру, але автоматично переносити наші уявлення про культуру на них може бути неправильним. І я не вважаю, що десь на теперішній території західного світу Китай коли-небудь в осяжному майбутньому домінуватиме і що китайці заполонять світ, аж ніяк, тобто я не бачу за цим вивченням майбутньої практичної потреби.

Я, в принципі, згодний, що чуда не буде, що закони суспільства для них приблизно ті самі, що теперішня організація і ідеологія багато в чому запозичені із заходу, і т.д. І що рівень контролю і тиску там сильно більший. І що Китай далеко не передова цивілізація в соціальному плані.

Але він набагато краще ізольований від суспільства, яке ми вважаємо «відкритим», не в останню чергу цивілізаційною різницею (навіть освічений китаєць може не знати, хто такі Хемінгуей, Шекспір, Ґьоте, Бодлер, на відміну від росіян), тому процеси, які там відбуваються, набагато менше передбачувані. Потуги росіян на окрему цивілізацію смішні, результати (точніше, їх відсутність і регрес) ми бачимо, але Китай набагато, набагато потужніше, хто зна, може він і перейшов критичну масу, за якою творення цивілізаційних цінностей перебільшує ентропію (а єдиний спосіб розібратись — це таки вникнути).

Не в останню чергу китайську варто вчити ще й для того, щоб ця цивілізаційна різниця згладжувалась, а там будь що буде — або консервативність китайської культури переможе своєю вагою в світовому масштабі (що малоймовірно, хоч і момент за нею неабиякий), або вона буде модернізуватись за західним зразком (що виглядає логічніше з точки зору західної історіософії).

Edited at 2014-06-03 11:25 am (UTC)

Але він набагато краще ізольований від суспільства, яке ми вважаємо «відкритим»… тому процеси, які там відбуваються, набагато менше передбачувані.
Так, культурний бар’єр.

китайську варто вчити ще й для того, щоб ця цивілізаційна різниця згладжувалась, а там будь що буде — або консервативність китайської культури переможе… або вона буде модернізуватись за західним зразком…
Або буде світова війна. (Хотів поставити смайлик, та щось не дуже смішно.)

В світову війну віриться слабо, локальні війни за захоплення сусідніх територій, і дуже кровопролитні, можливі, а війна із усім західним світом — це означає рубати сук, на якому сидиш.

P.S. Але ключове слово тут «віриться», це просто інтуїтивне відчуття, нічим серйозним не підкріплене.

Edited at 2014-06-03 12:13 pm (UTC)

  • 1
?

Log in

No account? Create an account